Сказ – гостре вірусне захворювання тварин та людей, що характеризується ураженням нервової системи, при відсутності своєчасного лікування – абсолютною смертністю.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ця хвороба входить в п’ятірку загальних для тварин та людей, які приводять до найбільш значущих соціально-економічних наслідків.

Зараження людей виникає при потраплянні слини в рану при укусі, чи через ослинення рани, або при обробці вбитих на полюванні тварин.

Найбільш небезпечними є ураження рук, голови, шиї.

Резервуаром сказу в природі найчастіше є лисиці, кажани, вовки, а в неблагополучних зі сказу місцевостях ще й гризуни. Дикі тварини передають вірус свійським чи бродячим тваринам. Так вірус потрапляє у міста та селища.

В Україні ситуація зі сказу нестійка вже протягом десятків років. Практично щорічно реєструються випадки захворювання людей на сказ.

Дуже небезпечна відмова від щеплень при укусі, ослиненнні шкіри та слизової оболонки невідомою твариною або твариною, яку ви не в змозі спостерігати впродовж 10 діб. В цьому випадку, відмовляючись від щеплення, ви відмовляєтеся і від життя!

Значну проблему у містах складає наявність великої кількості безпритульних тварин або тих, що мешкають у дворах багатоповерхівок, на ринках, тощо. Люди їх підгодовують та не замислюються про небезпеку захворювання на сказ, бо ці тварини можуть стати його джерелом. Це бомба уповільненої дії, яка може спрацювати при надходженні вірусу сказу в місто через диких тварин. Населення та підприємства, що турбуються про братів наших менших, повинні також подумати й про вакцинування цих тварин від сказу.

В останні роки все більшу загрозу для людей складають домашні улюбленці, які не щеплені проти сказу. Зростає епідеміологічна та епізоотична роль котів в розповсюдженні сказу.

Гарантію від захворювання на сказ, після будь-якого укусу, людині може дати тільки своєчасне антирабічне щеплення.

Пам’ятайте: сказ невиліковний, але його можливо попередити!